Твір-мініатюра "Золота осінь" з використанням прикметників

Золота осінь.

Минуло літо. Владною господаркою йде по рідному краю чарівна осінь. Заквітчала вона поле, ліс, садки і парки. Тільки величаві сосни і ялини стоять у зеленому вбранні.

Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. На ланах ніжною зеленою щіточкою зійшла озимина. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ. 

Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині. 

Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом. 

Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.

На блакитному небі пливуть у далечінь білі хмарки. Ласкавий вітер натягнув у повітрі срібні струни. Це летить тоненьке павутиння – символ бабиного літа. 

У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.